Тема. Ілюстрація. Головні засоби виразності в ілюстраціях. Робота художників-ілюстраторів.

Тема. Ілюстрація. Головні засоби виразності в ілюстраціях. Робота художників-ілюстраторів.

Мета: ознайомити учнів із ілюстрацією, роботою художників– ілюстраторів; вчити передавати в малюнку особисте емоційно–естетичне ставлення до зображуваного; розвивати вміння насолоджуватися спогляданням ілюстрацій відомих художників–графіків, аналізувати їх; розвивати вміння виділяти та ілюструвати найбільш характерні епізоди літературного твору, композиційні навички, творчу уяву; формувати естетичні почуття, естетичний смак, творчі здібності; виховувати повагу до праці художників–ілюстраторів, дбайливе ставлення до книги, охайність.

Обладнання: презентація, дидактичні картки, ілюстрації дитячих книжок із методичного фонду

Хід уроку

І. Організація класу

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Чи розглянули ви вдома ілюстрації у ваших улюблених книжках? Чим вони вам подобаються?

2. Хто є автором цих ілюстрацій?

3. Про що розповідають ілюстрації?

4. Чи завжди головні герої літературного твору на ілюстраціях виглядають так, як ви їх уявили під час читання?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності, оголошення теми і мети уроку

На сьогоднішньому уроці ми більше дізнаємося про книжкову ілюстрацію, її історію, роботу художників, які працюють над створенням ілюстрацій , спробуємо самі побувати в ролі ілюстратора.

ІV. Викладення навчального матеріалу

Ілюстрація – це зображення, що супроводжує текст літературного твору, газетної статті з метою полегшення для читача візуалізації змісту.

Книжкова ілюстрація – елемент книжки, що або пояснює текст наочними образами, або активно тлумачить текст, даючи змогу читачеві по-новому зрозуміти і відчути цінність літературного змісту та форми. Ілюстрації допомагають зорієнтуватись у змісті книжки, спонукають її прочитати та допомагають засвоїти зміст тексту.

Ілюстрація, як і літературні твори, існує з давніх-давен і має свою історію. Першими ілюстраціями вважаються кольорові малюнки, що прикрашають давньоєгипетські папіруси. Їх згортали в сувої. Коли з`явився пергамент, його виготовляли з обробленої шкіри ягнят. Спочатку пергамент також згортали в сувої, але з IVстоліття його стали нарізати на окремі аркуші і зшивати в зошити, а кілька зошитів – у кодекс, тобто знайому нам книжку. У кодексах, як і в сувоях, ілюстрації відповідали фрагменту тексту, біля якого вони розміщувалися. Вони мали назву «мініатюри» – від латинського найменування червоної фарби – мінімум, яка переважала у старовинних ілюстраціях. Художник також прикрашав книгу орнаментами й художньо оформлював першу літеру розділу – ініціал.

У нашій країні вже в XI столітті книжкова графіка досягає дуже високого ступеня розвитку, про що свідчать ілюстрації в рукописних книгах «Остромирове Євангеліє» (найдавніша пам`ятка українського письменства Київської Русі (1056–1057), «Ізборнік Святослава»(1072) та інші.

Подібні до них старовинні книжки можна побачити в музеях України, зокрема в музеї Книги та друкарства на території Києво-Печерської Лаври. У XV ст. в книжковій справі стався переворот: книжки почали друкувати. Друкованими стали й ілюстрації.

У галузі ілюстрації працювали видатні художники – у Німеччині А.Дюрер , у Франції – Г.Доре , у Росії – В.Сєров, О.Агін , В.Васнєцов , Ю.Васнєцов , в Україні – Г.Нарбут.

Одним з видатних українських художників – ілюстраторів є Г.Якутович, відомий своїми майстерними ілюстраціями до творів українських та зарубіжних поетів й письменників. А які чудові ілюстрації створили художники до казок: Ю.Васнєцов, Л. Тихонович. Одним із сучасних художників – ілюстраторів є В.Єрко, який створив ілюстрації до «Снігової королеви» Г.К.Андерсена.

Вам всім, мабуть, подобаються ті книжки, де багато яскравих малюнків. Вони надають книжці святкового вигляду. Ілюстрації розкривають зміст книжки, розширюють і доповнюють уяву читача, чим допомагають йому глибше поринути в задум автора. Щоб створити високохудожній малюнок до літературного твору, не досить вибрати якийсь уривок з тексту і намалювати те, про що письменник говорить словами. Художник – ілюстратор уважно по кілька разів перечитує книжку, буквально вивчаючи описані в ній події, образи, людей, побут тощо. Але цього замало. Щоб ілюстрації були правдиві й реалістичні, треба ознайомитися з історичними обставинами, зробити багато начерків з натури.

V. Самостійна практична робота учнів

Етапи роботи над ілюстрацією, записаних на картках

1. Пригадати казку;

2. вибрати характерні епізоди, що розкривають зміст тексту;

3. в ілюстрації важливо не робити розбіжностей із текстом;

4. деталі в ілюстрації мають «працювати» на розкриття змісту, зайві подробиці, якщо вони добре підібрані і доречні, зроблять сюжет цікавішим;

5. малюнок можна розміщувати в квадраті, колі, брати в рамку;

6. виконати лінійний малюнок образного епізоду;

А)вибрати формат аркуша паперу.

Б)визначити лінію і точку зору.

В)виділити розміром, місцем розташування, головну дійову особу(людину, тварину, птаха, рослину, будівлю, предмет, тощо).

Г)для обраної дійової особи придумати позу,оточення,вбрання.

7. завершити малюнок світлотінню, чи виконати в кольорі;

8. головне, щоб зміст його сюжету відповідав змісту літературного твору й розкривав його.

Варіанти казок: «Фарбований Лис», «Момотаро», «Синдбад-Мореплавець», «Пані Метелиця», «Непохитний олов’яний солдатик».

Групи працюють самостійно, учитель коректує їхню діяльність, за потреби надає допомогу.

VІ. Систематизація набутих знань

· Яку роль виконує ілюстрація в казці?

· Чому дитячі книжки яскраво проілюстровані, а книжки для дорослих часто виходять без ілюстрацій?

· Назвіть відомих художників-ілюстраторів.

VІІ. Підсумок уроку

1. Виставка і оцінка дитячих малюнків.

2. Завдання для підготовки до наступного уроку.

Етапи роботи над ілюстрацією