Тема. Пейзаж. Історія пейзажу
Мета: формувати поняття про пейзажний жанр і його
види: морський – марина, мальовничий – ведута, міський – урбаністичний;
ознайомити з художниками-пейзажистами від ІVст. В Китаї до сучасних
художників; виховувати шанобливе і зацікавлене ставлення до пейзажів.
Тип уроку: комбінований.
Техніка
виконання: вісковка
Обладнання:
ПК, репродукції
зимових пейзажів, фоторепродукції; художні матеріали: папір, акварельні фарби,
пензлики, воскова свічка, кольорові воскові олівці.
Хід уроку
І.Організаційна частина
ІІ. Актуалізація опорних знань
1. Що ми називаємо пейзажем?
(зображення природи)
2. В яких видах образотворчого
мистецтва відображено пейзаж ? (живопис, графіка, художнє фото)
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
Напевно, під час канікул, дорогою
до школи чи додому, ви неодноразово зупинялися, щоб помилуватися краєвидами,
неповторною красою рідної природи чи то весняного ранку, чи то літнього дня,
або осіннім вечором, чи під час заходу, чи сходу сонця взимку. У нашій пам’яті
зберігаються ці чарівні спогади. Сьогодні ми спробуємо відтворити своє враження
від побаченого.
ІV. Вивчення нового матеріалу
1.
Жанр, присвячений зображенню природи, міст, архітектурних споруд, називають
пейзажем. Художники-пейзажисти зображують річки, ліси, гори, моря, долини,
міста, села, тощо. Усе це – пейзаж, але особливі назви таких картин:
-
Морський пейзаж – марина;
-
Мальовничі види – ведута;
-
Сучасні міста – урбаністичний пейзаж (від слова «урбанус» - міський).
2.
Уперше як самостійний жанр мистецтва виник у Китаї в VІ ст.. Під впливом китайського
виник і морський пейзаж. У Середньовіччі художники використовували пейзаж як
допоміжний, тобто як тло в портретах і сюжетних композиціях. Лише 300 років
тому природа стала головною в картині, але художники намагались намалювати не
те, що бачили, а те , що уявляли гарнішим. Першими вийшли на відкрите повітря –
на пленер – барбінозці (французькі художники), які малювали природу з натури.
3.
Пейзажний живопис України пов’язаний з роботами Т.Г.Шевченка. Розквіт
українського пейзажу – це художники С.Васильківський, С.Світославський,
Г.Покітонов, П.Левченко, К.Ткаченко,
О.Шовкуненко, Т.Яблонська, І.Бокинов.
4.
У природи немає поганої погоди, а тому кожна
пора року особлива та приваблива по-своєму.
Так
зима нам приносить не лише хуртовини та люті морози, а й гарні, погожі дні.
Неначе
наречена стоїть в зимовому парку струнка, тендітна берізка, обвита білою,
пухнастою ковдрою. Блискучо-біле вбрання ніжне та неповторне. Воно зіткане з
тисячі маленьких сніжиночок, які переливаються на сонці чудесними
барвами-самоцвітами. Сніжинки зачаровують погляд легким, витонченим таночком
морозяного мистецтва. Сніг виблискує різними кольорами, неначе коштовним
камінням на прикрасах молодої дівчини. Повітря кришталево-чисте та прозоре,
наповнене зимовою свіжістю. Голубе небо спокійне та непорушне… Аж ось холодний
подих потурбував молодесеньке деревце, і враз сріблястий пилок обсипався з
граційної красуні.
Митець
за допомогою своїх специфічних засобів передає красу природи. Для хужожника –
це фарби, для композитора – це звуки, а для письменника – це слово.
5.
Технологія
«Словесний малюнок»
(Учні зачитують уривки з літературних творів з описом зимової природи. )
1. Ось
як описує зиму Олена Пчілка в оповіданні
«Сніг».
Як зимня година – ясна, тиха, то сніжинки
бувають кучеряві, зірчасті, а як вітряно, туманно, сніжинки стають такі мляві,
зволожені, злипаються в клоччя; а як повітря потеплішає, тоді сніжинки зовсім
рідшають, стають крапельками, і тоді це вже не сніг, а дощ; отже, значить,
сніжинки стануть тоді знов водою, як були колись.
2.
Борис Грінченко «Взимку»
Хижо буйний вітер
Віє по долині.
Гори намітають
З снігу хуртовини.
Укриває землю
Скрізь намітка біла,
І земля замерла
Тихо заніміла.
3.
Олександр Пушкін «Зимовий ранок»
(уривок з твору)
…под голубыми
небесами
Великолепными
коврами,
Блестя на
солнце, снег лежит;
Прозрачный лес
один чернеет,
И ель сквозь иней
зеленеет
И речка подо
льдом блестит.
Скільки
красивого довкола зимою: блискучі бурульки, ажурні сніжинки, великі снігові
замети.
Кожна
людина сприймає цю пору року по-своєму. Для когось вона холодна, сувора снігова королева, що хоче всіх заморозити.
А для когось — добра чарівниця, яка
принесла із собою веселощі, зимові розваги, новорічні свята, подарунки.
То яка ж вона, ця загадкова зима? Якого кольору?
6. Розгадування загадок
Як ви
думаєте, чи завжди сніг білий? Чи може він бути рожевим, блакитним, золотистим,
фіолетовим, сірим?
Відповідь на ці запитання нам допоможуть
дати загадки.
Він ще
недавно голубів,
Застиг у сонній мрії.
Ось небокрай почервонів —
І він вже
рожевіє. (Сніг уранці.)
Як тільки сутінь настає,
Ліхтарики
мигають,
Він фіолетовим стає
І таємничо сяє. (Сніг
увечері.)
Спочатку
він міцний і білий,
Та коли
сонце припікає,
Він ураз
слабішає, жовтіє,
Чорніє, тане і... тікає. (Сніг
у відлигу.)
V. Практична робота учнів
Сьогодні
на уроці ми будемо художниками і малюватимемо прекрасну пору року – зиму у
техніці вісковка.
1. Виберемо
точку спостереження і визначимо формат аркуша паперу, скомпонуємо зображення.
2. Знайдемо
співвідношення між небом і землею (лінію горизонту)
3. Легенькими
лініями простим олівцем робимо малюнок на аркуші паперу. Уточнюємо деталі.
4. Беремо
парафінову білу свічку, і її гострим краєм можна постукати (можна постругати,
як олівець). Наводимо всі лінії, зроблені попередньо олівцем. Щоб перевірити,
чи всі обриси наведено, аркуш паперу поверніть до світла (лінії від свічки
будуть блищати)
5. Добираємо
на палітрі світло-блакитний колір і великим пензликом покриваємо всю площину
аркуша. Таким чином ми «проявляємо» свій малюнок. Лінії від парафіну залишилися
білими, а все інше стало ніжно-блакитного кольору.
6.
На наступному етапі потрібно
«набрати силу» кольору, пам’ятаючи про повітряну перспективу (небо, земля на
першому плані більш насичені, до лінії горизонту світліші і холодніші).
7.
Додамо кольори та деталі в
окремих частинах горизонту. Подивимось на роботу загалом. Визначимо акценти.
VІ. Підсумок уроку
Немає коментарів:
Дописати коментар